7 смертних гріхів Product Managers

Гріх "Все йде чудово" (Гординя). Як легко втратити голову, коли з'являються перші тисячі користувачів, залучені акціями, безкоштовним функціоналом або тріалами. Але коли необхідність заробляти стає більш очевидною (бізнес є бізнес), функціонал урізається, а розгнівані користувачі йдуть. Ну або просто виявляється, що аудиторія доросла до якогось рівня і зростання зупинилося. Щоб уникнути таких ситуацій, необхідно зробити продукт, користь якого значно перевищувала б небажання користувача розлучитися з певною сумою грошей. Банально, але факт!

Гріх "а ми як усі" (Заздрість). Навіщо винаходити велосипед, якщо можна піддивитися за конкурентами і зробити так само? Зі світу по фічі - бідному, як кажуть, продукт. Однак таке сліпе копіювання навряд чи допоможе виділитися. Навіщо користувачеві йти на новий сервіс, якщо є такі самі старі, вже знайомі і звичні? Та й поки йшла розробка, на ринку вже встигли з'явитися нові тенденції, так що бігти попереду паровозу все одно не вийде. Створюючи новий продукт, треба завжди думати на перспективу, намагатися передбачити тенденції, чи навіть - чого вже там - брати на себе сміливість диктувати їх!

Гріх "навіщо нам економіка" (Гнів). Якщо не економічна освіта, то знання економіки вже точно необхідні менеджеру по продукту. Без них просто не вийде зробити економічну модель. Навіть деякі стартапи-юнікорни з Кремнієвої долини («єдинорогами» називають компанії, капіталізація яких перевищила $1 млрд за п'ять років) грішать тим, що залучення кінцевого користувача виходить дорожчим, ніж отриманий від нього прибуток, а сама компанія, по суті, збиткова. Яскравий приклад описаний у книзі "Темна сторона єдинорога, або Мій рік у стартап-аду", де журналіст Ден Лайонс описує свій досвід роботи в такій компанії і проливає світло на те, що багато підприємств - мильні бульбашки. Але якщо "єдинороги" продовжують триматися на плаву з низки причин, то для звичайної продуктової компанії з України економічна необачність може скінчитися фіаско. І тоді залишиться гніватися лише на себе!

Гріх "і так прокатить" (Лінь). Розробка - дорогий і тривалий процес, а помилки на цьому етапі можуть коштувати значно дорожче, ніж на етапі планування. Пускать товар у розробку, попередньо не проводячи маркетингове дослідження, не вивчаючи ЦА, поведінку кінцевого користувача, його звички і, головне, потреби - найтяжчий злочин. Намагатися щось скоригувати на пізніших етапах - складно, виснажливо і може врешті-решт не увінчатися успіхом.

Гріх "більше фіч" (Жадібність). Ніхто не каже, що фічі – це погано. Але цінність продукту полягає в його основній ідеї, про що Product Manager завжди повинен пам'ятати. А багаточисельні "брязкальця", в кращому випадку, можуть ненадовго утримати користувача, а в гіршому - взагалі збити його з пантелику.

Гріх "ще трохи треба доробити і ось тут вєнзєльок" (черевоугіддя). Це як казка про Недодєлкіна та Передєлкіна. Фокусуючись на деталях, можна не побачити за лісом дерев. Замість того, щоб зробити, випустити та обкатати гарний якісний прототип, все починає чіплятися за дрібниці, а вони ніколи не ідеальні; і треба ще, ще, і ще... А ринок, як ми пам'ятаємо, вже поскакав уперед семимильними кроками.

Гріх "а давайте влаштуємо ще опитування" (Блуд). Опитування – це добре. Ось тільки не факт, що вони дадуть репрезентативні дані. Тому що люди: а) схильні давати соціально схвалювані відповіді; б) не дуже хороші у прогнозах; в) часто відверто прибріхують. Загалом, численні опитування можуть дати менш точні відповіді, ніж невелика кількість особистих інтерв'ю та аналіз вже наявних кейсів та досвіду користувача.